Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН України

З приходом на Чернігівщину календарної весни й задовго до її настання хлібороби живуть добрими надіями на майбутній урожай, а вже з першим теплом виходять у поле. Адже знають, що ранньою весною втрачена хвилина дорогого вартує, та й у кожну борозну вкладено ще з осені багато і матеріальних ресурсів, і людської праці.

На Носівській селекційно-дослідній станції МІП ім. В.М. Ремесла НААН та в Державному підприємстві «Дослідне господарство Носівської СДС МІП ім. В.М. Ремесла НААН» вже кілька останніх років, з огляду на погодні умови, весняно-польові роботи розпочинаються у доволі ранні строки, тобто у другій-третій декадах березня.

Незважаючи на безсніжні зими, дорожнечу пального, запчастин та міндобрив, не сподіваючись на диво, працівники закачують рукава і беруться до роботи, покладаючись на одвічну хліборобську мудрість про те, що один весняний день рік годує.

На даний час усі заплановані під сівбу площі в дослідному господарстві (350 га) та на дослідній станції (116 га) засіяно. Основні площі використали під яру пшеницю, яре тритикале, ячмінь, овес, горох, гречку, конюшину та цибулю.

Весняну посівну–2015 завершено. Втім це лише початок довгого і непростого шляху до щедрого врожаю восени, на який сподіваємося і в дослідній станції, і в дослідному господарстві, адже в кожну зернину тут вкладена не лише велика праця науковців, а й не менш виснажлива – трудівників поля.

Вітер весни роздуває поли,

Сонця краплини дощать у росу,

І розправляє рамена поле,

Хоч тягне безжально ще холод косу.

Рання весна ця тасує, мов карти,

Вітер північний й південне тепло,

Та поспішати обсіятись варто,

Бо снігу й вологи так мало було.

Землі порепані, наче такири,

Хочуть губами напитись дощів,

То порубав їхній ґрунт без сокири

Протяг шалених летючих вітрів.